Виробничі компанії впроваджують системи обліку витрат для визначення вартості кожної своєї продукції. Розуміння витрат на продукт дозволяє компанії цінувати свої продукти на рівні, достатньому для отримання прибутку, або аналізувати компоненти витрат для потенційного скорочення витрат. Компанії, які виробляють безперервний потік однакових продуктів, часто вибирають системи собівартості процесу. Стандартні системи обліку витрат дозволяють компаніям визначати очікувану вартість кожного продукту.
Система вартості процесу
Системи обчислення собівартості процесу накопичують собівартість продукції для безперервних виробничих процесів. Під час безперервного виробництва підприємствам важко ізолювати кожну окрему одиницю та розраховувати вартість. Системи обчислення собівартості процесу накопичують матеріали, трудові та накладні витрати за період разом із загальною кількістю вироблених одиниць. Загальна кількість вироблених одиниць включає як завершені одиниці, так і частково завершені одиниці. Компанія визначає відсоток завершення для кожної частково завершеної одиниці і додає ці суми до загальної кількості завершених одиниць для визначення еквівалентних одиниць. Загальні матеріальні, трудові та накладні витрати діляться на кількість еквівалентних одиниць для розрахунку вартості одиниці.
Стандартна система обліку витрат
Стандартні системи обліку витрат починаються з річного бюджету виробництва. Загальні матеріальні, трудові та накладні витрати за рік задокументовані у виробничому бюджеті. Річний бюджет виробництва також включає оціночні виробничі одиниці за рік. Матеріальні, трудові та накладні витрати поділяються на розрахункові виробничі одиниці для розрахунку стандартної вартості. Протягом року менеджери порівнюють фактичні витрати зі стандартними витратами. Різниця між фактичною та стандартною вартістю - це відхилення.
Плюси комбінування процесу та стандартної калькуляції
Компанії часто використовують стандартні системи обліку витрат у поєднанні з системою калькуляції витрат. Компанія має декілька переваг від використання цих двох систем разом. По-перше, ті самі рахунки, які використовуються для накопичення стандартних витрат під час бюджетного процесу, можуть бути використані для накопичення витрат протягом року. Крім того, керівництво може дослідити відхилення між стандартною вартістю та фактичними витратами процесу, переглянувши фактичну діяльність у системі обчислення собівартості процесу.
Мінуси комбінованого процесу та стандартної калькуляції
Поєднання стандартних систем обліку витрат з системами обчислення витрат процесу також має деякі недоліки. По-перше, хоча фактичні зміни вартості можуть відбуватися протягом року, стандартні витрати залишаються тими ж. Це збільшує відхилення, що повідомляється протягом решти року. По-друге, якщо загальна дисперсія змінюється дуже мало, менеджер може не досліджувати подальших дій. Проте, якщо вартість матеріалу значно зросла, а вартість праці значно зменшилася, менеджер повинен перевірити ці зміни, хоча вплив на загальну дисперсію мінімальний.
